«Ми завжди через Чорне море будемо сусідами і партнерами як з Туреччиною, так і з тими країнами, у яких до моря є вихід»

За матеріалами круглого столу на тему «Воєнно-політичний союз Туреччини й України як фактор безпеки і стабільності в Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні»

Кілька слів про наш Національний інститут, який ефективно співпрацює з турецькими колегами. Так, кілька місяців тому нашого директора запросили брати участь у роботі Анталійському безпековому форумі. Зокрема, з азербайджанськими колегами. Приклад показовий, свідчить про належну перспективу і бажання сторін досягти поставлених цілей у подальшій співпраці.

 В контексті діяльності кримськотатарської спільноти передусім зауважу, що нашу співпрацю з нею можна вважати досить активною. Так, я навіть входжу до експертної мережі Кримської платформи. На мій погляд, сьогодні цей напрямок діяльності для України надзвичайно важливий і у корисності його ми з часом переконаємося. Особливо якщо мати на увазі сучасні геополітичні умови, коли глобальна структура безпеки, зокрема, створені після Другої світової війни глобальні інститути, зазнають змін, а Сполучені Штати Америки переглядають свою роль і в Європі, і в інших регіонах світу.

 Якщо порушуємо важливі для України теми діяльності на світовій арені, то надзвичайно важливо налагоджувати саме регіональне співробітництво. І коли йдеться про наш вступ до будь-яких альянсів, про євроінтеграцію України, то ми переконуємося, що при цьому маємо обов’язково зважати на географію, яка повсякчас, так би мовити, працює. Тобто, аби як ми бажали стати учасниками якоїсь поважної структури, однак це буде можливим лише стосовно тієї, яка знаходиться у Центральній Європі. Наприклад, ми завжди через Чорне море будемо сусідами і партнерами як з Туреччиною, так і з тими країнами, у яких до моря є вихід.

 В історичному аспекті можна наводити багато різних з такого приводу прикладів, коли союзні відносини тривали навіть протягом століття, але саме регіональні об’єднання на сьогодні, як у сфері безпеки, так і у сфері економіки, стали помітно ваговитими.

 На мій погляд, Туреччина, як член НАТО, зараз подає гарний приклад того, як країна може з кимось поєднувати вигідні для себе стосунки і співпрацювати, зважаючи на всі свої державні інтереси. Адже очевидно, що Туреччина протягом останніх десятиліть стала справжнім регіональним лідером, який дуже успішно вибудовує стосунки з різними країнами-сусідами. Так, для підтвердження досить одного такого прикладу, коли Туреччина вже вдруге стала майданчиком для переговорів. Зокрема, у 2022-му році забезпечила досить успішну зернову ініціативу. І зараз відбуваються серйозні переговори. Аби як їх перед початком не називали, але вони таки розпочалися. Маємо відзначити високу майстерність турецьких дипломатів, які змогли досягти бажаного щодо таких переговорів. І це тоді, коли Туреччина — країна НАТО, але турецьким дипломатам таки вдалося стати і для України, і для Росії таким своєрідним і відносно нейтральним майданчиком.

 Створення Україною будь-якого союзу — надзвичайно амбітне завдання. Адже, з моєї суб’єктивної точки зору, Україна поки що не входить до якихось союзів. І якщо ми маємо на увазі військово-політичні союзи, то можна, мабуть брати за приклад турецько-азербайджанське співробітництво, яке повною мірою можна назвати військово-політичним. Це надзвичайно цікавий випадок співіснування двох країн, до якого варто пригледітися. Вважаю, що в будь-якому випадку поглиблення співробітництва і партнерства з Туреччиною, особливо в контексті вирішення і безпекових, і економічних проблем в Чорному морі, для нас дуже важливе.

 Для цього достатньо поглянути, як сьогодні Європейський Союз почав рішуче і активно розробляти стратегію щодо Чорного моря. Чому? Очевидно, він дійшов висновку, що не має права стояти осторонь тих процесів, які відбуваються у регіоні. Маються на увазі, наприклад, події у Грузії внаслідок тамтешніх певних змін. Чи те, що Україна завдяки своїм безпілотним системам змогла, принаймні частково, деокупувати північну частину Чорного моря. Цю історію вважаю досить безпрецедентною. Бо, в принципі, це надало нам змогу забезпечити часткове торгівельне судноплавство. Навіть такі вчинки з забезпечення судноплавства в Чорному морі, економічне і культурне та екологічне співробітництво, зокрема, завдяки певним контактам кримських татар з Турецькою республікою, за яким можна розширяти діяльність і поглиблювати партнерство, можуть стати підставою для створення союзів

В’ячеслав Потапенко,
керівник Центру внутрішньополітичних досліджень
Національного інституту стратегічних досліджень,
доктор економічних наук.